Ніяка негода не може перешкодити насолоді справжнім мистецтвом. Тому навіть шквальні пориви вітру і періодична холодна мжичка не змогли зупинити нас, як і інших киян і гостей столиці, які бажали долучитися до традиційного українського мистецтва — писанкарства. І 22 квітня, незважаючи на невтішний прогноз погоди, ми все-таки вибралися до Києва …
Великодній період з 12 до 23 квітня був відзначений в столиці виставкою гігантських писанок, які представили усі регіони України — від Маріуполя до Карпат, всі вікові категорії — від визнаних народних умільців та митців до дитячої творчості, а також різні техніки виконання.
Живопис, квілінг, декупаж, плетіння, художня ковка, ліпка, мозаїка-аплікація з різних зерен — техніки і їх поєднання вражають уяву, а символізм і філософічність деяких робіт змушує знову і знову повертатися до перегляду фото, зроблених на Софіївській площі.
На виставці-фестивалі було представлено 585 писанок, кожна з яких може стати прикрасою музейної експозиції. 374 авторські, 111 дитячих та 100 традиційних писанок — такої кількості дійсно предостатньо, щоб «очі розбігалися» у всіх туристів.
Кілька годин на площі пролетіли практично непомітно, але фото шедеврів дозволяють продовжити захоплення талантами нашої української землі.
На мій погляд, символічним стало розташування роботи Тетяни Токарєвої «Поети України». Встановлена біля підніжжя пам’ятника Богдану Хмельницькому, який підняв народ України на визвольну боротьбу, вона символізує єднання трьох геніїв української літератури, які своїм словом теж постійно «будили» народ. Тарас Шевченко і його символічна Катерина, Іван Франко — «вічний Каменяр», Леся Українка — «Конвалія» — органічно поєдналися на одній писанці, як і в серцях українців.
Запам’ятовуються писанки, що зображують Софіївську дзвіницю та Михайлівський собор в різні часи, особливо вражають ті з них, які встановлені таким чином, щоб можна було «розмножити» архітектурні дива.
А от дітям дуже подобається яйце в формі жовтої субмарини. І хоча про пісню The Beatles вони ще нічого не знають, оригінальність і креативність ідеї автора роботи Ольги Малінкін оцінюють відразу.
Також подобаються дітям писанки з зображенням тваринок, а їх на виставці дуже багато: кролики, зайці, котики, собаки, різноманітні птахи приваблюють любителів братів наших молодших. Син відразу спрогнозував, що доньці найбільше б сподобалась писанка Наталії Курій-Максимів «Совине сімейство» з її улюбленими совами, яку ми для неї і сфотографували.
Дуже несподіваною,як на нас, стала об’ємна робота Ольги Денисенко «Велич Посейдона»: бородатий могутній володар морів ніби «виростає» з глибин яйця. І відразу віриться в версію наших предків з Велесової книги про те, що весь наш світ почався з яйця …
Взагалі, мабуть, морська тематика – дуже вдячна тема, надзвичайно красивою нам здалась робота Катерини Бурсакової «Вічне око», де зображений маяк на узбережжі, причому 2 половинки яйця – це день і ніч цього краєвиду.
У ФБ перед поїздкою я прочитала, що на фестивалі не обійшлося без пригод — була викрадена, а потім знайдена в сквері одна з писанок із зображенням симпатичною такси Беррімор. Не знаю, що і кого спонукало на такий «подвиг», але коли ми були на виставці, ця писанка Вероніки Міхайлуца вже була в строю.
Вразили скрупульозної роботою яйця, викладені всіляким насінням — в руках майстрів насінини соняшнику, квасолі, різні крупи перетворилися в матеріал, з якого теж можна створити шедеври.
А куди ж без традиційного українського розпису? Флористичні мотиви писанок, присвячених зміні сезонів і пробудженню природи, буяння фарб і філігранна робота найтоншими пензликами захоплює дух — від такої краси не хочеться відходити.
Ніжність писанки Олени Бондаренко «Весна іде, красу несе» у зеленаво-жовтій гамі кольорів стає приємним відпочинком для ока на тлі хмарного прохолодного дня.
Надовго запам’ятається писанка за мотивами «Сикстинської мадонни» Рафаеля. Цікавий задум ілюструє популярну зараз тенденцію «прихованих малюнків», коли при спогляданні на картину починаєш бачити «подвійний» сюжет.
А ось наступні 2 писанки я б поставила поруч, хоч на площі між ними була достатня відстань.
Перша зображає жінку в найкращому стані – очікування дитини. Робота Ольги Гальчинської так і називається — «Народження»
А от біля другої – просто не можна стримати посмішку – така приємна ця ілюстрація одвічного українського пояснення появи дітей – малюк у капусті.
Були присутні на виставці, звичайно ж, і біблійні мотиви, і історичні події, і роботи, сюжети яких були навіяні українським фольклором, і абстракції, і роботи в стилі Казимира Малевича, і багато іншого.
І саме завдяки такій різноманітності, я впевнена, кожен знайшов для себе ту писанку, біля якої відчув: це — МОЯ за духом і світоглядом. Але це зовсім не означає, що її потрібно забирати, як у випадку з багатостраждальної писанкою з таксою)).
Просто біля неї відчуваєш, що і сам можеш створити щось красиве або корисне. А відчувши цей імпульс, справа залишається за малим — реалізувати свою задумку в життя.
Будьмо!
Permalink //
Як приємно згадати події та ще й побачити свою писанку і писанки друзів!!! Змістовна стаття! Дякую автору)))
Permalink //
Бердичівлянка творила протягом місяця: виношувала ідею про Писанку миру , прагнучи зобразити те, що близьке її настрою, відчуттям та світобаченню, робила численні ескізи, виготовляла різні елементи. Поштою отримала від організаторів фестивалю основу із сучасного матеріалу скловолокна висотою до 1 метра, шириною 60 сантиметрів, акрилові фарби й лак. На Всеукраїнському фестивалі будуть представлені різні цікаві роботи: хтось, повідомила бердичівлянка, створює писанку з кованого металу, хтось з овечих ниток. На Софійській площі у Києві люди побачать справжній писанковий рай: колекцію 585-и Великодніх яєць.